Знову знялися у небо лелеки, Тужать за літом, таким вже далеким, Кличуть- курличуть, пробачення просять, Що наздогнала мене моя осінь Приспів Бабине літо- Забуті слова, Крутиться знов від надій голова. Бабине літо, Тривожне безсоння, Що сивиною лягае на скроні. Світ невагомий, неначе оммана, Як павутиння, що в небі розтане, Як оте листя, що вітер розносить... Осінь моя, незахмарена осінь. Приспів Бабине літо- Забуті слова, Крутиться знов від надій голова, Бабине літо, Тривожне безсоння, Що сивиною лягае на скроні. Роки летять. Хто їх буде лічити? Наче лелеки , розтануло літо. Може воно мені тільки здалося... Ми залишились удвох: я і осінь Приспів Бабине літо- Забуті слова. Крутиться знов від надій голова. Бабине літо, Тривожне безссоння, Що сивиною лягае на скроні. Русский вариант Бабье Лето (Романс) Ключ журавлинный, взлетевший до срока, Плачет о лете далеком- далеком... Кличет- курлычет, прощения просит, Что догоняет меня моя осень Припев Ах, бабье лето, Иные слова, Снова мечтами полна голова, Снова , как в юности, Ночью не спится. Хоть седина на висках серебрится. Мир невесом, как мираж, как виденье, Как паутинка, что в небе осеннем, Словно те листья, что ветер уносит. Ты уже рядом со мной , моя осень. Припев. Ах , бабье лето, Иные слова, Снова мечтами полна голова. Снова , как в юности, Ночью не спится, Хоть седина на висках серебрится. Годы промчались. Кто их сосчитает? Было ли лето . А кто его занет? Меж облаков промелькнувшая просинь- Нас только двое теперь: я и осень Припев Ах, бабье лето, Иные слова... Снова мечтами полна голова. Снова , как в юности, Ночью не спится, Хоть седина на висках серебрится. Романс написан в сооавторстве с композитором, Заслуженнвм Деятелем искусств Украины Николаем Мельником |