«Весна (укр.) Побачення з тобою лише у сні. На щось інакше вже я не чекаю… Але скажи мені… відповіси мені На що я сподіватись маю?! Але ж чому в розгубленій душі моїй Все не вгамовуються… не стихають Всі спогади чарівних тих подій?.. Мабуть тому – що я тебе кохаю?!! Але я все ж таки чекаю на весну!.. Чекаю, вірю, що почнеться знову Тебе як мрію тайну… голосну… Як в квітку ніжну, лагідну, чудову!!! «Дощ… Дощ піздяче мені в рожу… Та тече по бороді Я вже, бля, іти не можу – Повні чоботи води. Я хуячу тротуаром Разом с сукою – дощем!!! Я промокну незабаром Взагалі, бля, нах… вааще!!! Парасолька не розкрилась А плаща в мене – нема!!! Десь панама загубилась!!! Це я знаю – не дарма!!! Це – суцільне неподобство Западло це все якесь!!! Ебодобство, довбойобство!!! Я промок, вже бля – увесь!!! Я піддячу по калюжам, Дощ піддяче по мені!! Так мені погано… дуже!!! П’яним, в мокрому вбранні!!! |