Добірка чи збірка – хіба це погано? –
засвідчить, що ціле є більше, ніж вірш.
Мистецтво букета цього, ікебана,
також потребує пошани – повір!
Думкам хвилі ритмів – найкраще купання,
що б'є їх об рифи довершених рим.
Сукупність морів – океан – ікебана
змиває загального задуму грим.
Чи всіх водночас кульмінацій скипання,
суміжні початки рахунку поем?
Гармонію мовчки внесе ікебана,
бо їй притаманна безжурність богем.
Сп'яняючі радощі публікування
нещадно скорочують розмах душі.
Але незбагненна така ікебана!
Жагуче бажання – побачить, дожить!..
Читаю я поспіль очима, губами,
і відблисків-відгуків скалки кладу,
і вірю – що зробиш? – моїй ікебані...
Тож, вірші, ви з рідного будьте ладу!
|
|