То що таке у світ діється?
Куди зникають сиві дні?
Душі моєї шир не ділиться,
належачи тобі одній...
Чому ніяк не забувається
і так чарує кожний рух?
Чому бажання так співається
з’єднати струм гарячих рук?
Куди, мов змовившись, поринули
усі слова, як втікачі?
Злякались пристрасті поривної
і понеслись не в ті кущі?
Летять думки у небі синьому
і сяють в сонці дивом крил,
щоб у підйомі непосильному
здолати межі казки-гри.
Ніщо стороннє не втручається
у невпізнанному житті,
і все немовби не втрачається,
та тільки тоне в почутті.
|
|