Прочь же мысли, осенние тучи!
Золотая весна на дворе!
Молодые лета ужель лучше
Проводить мне в слезах да журбе?
Нет! Сквозь слезы смеяться я буду,
Среди горя вам петь буду я,
Без надежды надеяться, люди!
Облака-мысли, прочь от меня!
На убогом смурном перелеске
Насажаю цветов я в мороз,
Насажаю цветов я прелестных,
Оросив горьким ливнем из слез.
И от слез тех горячих растает
Ледяная на них пелена,
И цветы прорaстут, и настанет
Для меня, улыбаясь, весна.
Я на гору крутую из кремня
Потащу тяжкий камень и впредь,
Все неся это тяжкое бремя,
Буду песню веселую петь.
Долгой темной невидимой ночью,
Мою звездочку-поводыря,
Не сомкнув ни на миг свои очи,
Все искать и искать буду я.
Не позволю я сердцу не верить,
Даже если вокруг – только тьма.
И пусть смерть притаилась за дверью,
Поджидая, конечно, меня.
Она ляжет на грудь, усмехнется,
Снег во мгле начинает темнеть…
Только сердце так сильно забьется, -
Может, сможет ее одолеть.
Да! Сквозь слезы смеяться я буду!
Среди горя вам петь буду я!
Без надежды надеяться, люди!
Облака-мысли, прочь от меня!
Оригинал:
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні,
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть, і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну,
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Я не дам свому серденьку спати,
Хоч кругом буде тьма та нудьга,
Хоч я буду сама почувати,
Що на груди вже смерть наляга.
Смерть наляже на груди важенько,
Сніг застеле сувора імла,
Але дуже заб'ється серденько, –
Може, лютую смерть подола.
Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити буду! Геть думи сумні!
|
|